Освенцім

Це друге за величиною місто Більського воєводства, яке налічує близько 50 тис. жителів. Він розташований біля злиття Соли та Вісли, на схрещенні старих торгових шляхів. Заснований у XII ст., він входив до складу Чехії, потім недовгий час був столицею самостійного князівства, а в сірій-, діні XVI ст. Сигізмунд Август оголосив ці землі частиною Польщі та місто отримало торгові привілеї. Сюди везли сукно, рибу, вино, платили владі дорожні мита; Освенцім багатів, тут з’явилися ратуші, костел, притулки для бідних. Але благополуччя тривало недовго: пожежі та епідемії, шведи та австрійці не залишали городян у спокої. Тільки минулого століття залізниці, що з’єднали ці місця з Краковом, Катовицями та Віднем, дали новий поштовх господарському розвитку. Населення міста росло, проте за нинішніми мірками він був невеликий.

На початку Другої світової війни весь Бєльський повіт був включений до складу третього рейху. Освенцім перейменували на Аушвіц, давши назву, якою користувався ще австрійський імператор під час поділів Польщі. Гітлерівці невдовзі влаштували тут відомий концтабір, а місті почали зводити хімічні підприємства, і це тривало до 1945 р.

Сучасний Освенцім – не тільки промислове місто з добре розвиненою торгівлею та сферою послуг, а й міжрегіональний культурний, спортивний та туристичний центр. Він став організатором таких масштабних заходів, як Всесвітній фестиваль аматорських фільмів під назвою “Любити людину”. Його учасники прагнуть не лише розповісти світові про жертви минулої війни, а й нагадати про вічну цінність – повагу до людської гідності.

На Тиждень Бескидської культури з’їжджаються майстри естради, і “Освенцимська осінь” за багато років встигла стати помітною подією у культурному житті воєводства.

Особливу роль відіграє туризм, бо до музею “Освенцим-Бжезинка” щороку їдуть гості з усього світу. Якщо врахувати, що неподалік є й інші відомі місця – Краків, Вадовіце, Кальварія-Зебжидовська, то стане ясно, що тутешній туристський потенціал великий і, як і раніше, приваблює інвесторів.

З 1992 р. у місті діє центр інформації, де зібрані матеріали про концтабір та його ідеологів. Тут організують численні міжнародні зустрічі, дискусії, симпозіуми. Це також місце спільних молитов людей різного віросповідання.

І, звичайно, особливе місце серед визначних пам’яток міста займає Державний музей “Освенцим-Бжезинка”, створений у 1947 р. на місці колишніх концтаборів Аушвіц-Біркенау. Він став пам’ятником мільйонам жертв фашистського терору.

Наказ про створення концтабору в Освенцимі виник у квітні 1940 р., а влітку сюди привезли перший транспорт – 728 поляків. Чому було обрано Освенцім? По-перше, це важливий залізничний вузол, куди зручно було доставляти приречених. Крім того, стали в нагоді спорожнілі казарми Війська Польського, де і влаштували концтабір Аушвіц. Він став найбільшим у Європі місцем знищення людей різних національностей, головним чином євреїв.

Масштаби терору зростали, і наступного року за 3 км від Освенцима – села Бжезінке, перейменованого в Біркенау,- збудували новий табір – Аушвіц-II. Ще через рік у Моновіцах під Освенцимом з’явився Аушвіц-III, для якого під час війни спорудили близько чотирьох десятків філій.

Концтабір в Освенцимі був не лише найбільшим. Його недаремно називають табором смерті: з приблизно 7,5 млн осіб, які загинули в гітлерівських концтаборах з 1939 по 1945 рр., на його частку припадає 4 млн. Якщо в інших таборах, на думку дослідників, вижив лише кожен десятий, то в Освенцимі перемоги дочекалися ті, кого не встигли знищити.

Влітку 1941 р. на хворих ув’язнених-поляках та шестистах радянських військовополонених гітлерівці випробували отруйний газ. Це були перші з 2,5 млн. жертв “циклону-Б”.

Антоні Кемпінський, професор психіатрії, сам колишній в’язень одного з фашистських таборів, писав: “Завдяки багатій табірній літературі можна уявити, як виглядало життя в таборі. Однак це уявлення далеке і туманне. Здається, що прірва, що відокремлює людей з табору і тих, хто в ньому не був, – непереборна, бо ніхто не в змозі відчути все те, що вони пережили. Їхні переживання – поза межами людського розуміння”.

На території колишнього табору Біркенау у 1967 р. відкрито міжнародну пам’ятку жертвам фашизму.